Головна » 2018 » Жовтень » 3 » Сибірська виразка
10:31
Сибірська виразка

Сибірська виразка (Anthrax) - особливо небезпечна, гостра септична хвороба багатьох видів тварин і людини, що викликається Bacillus anthracis, характеризується тяжкою інтоксикацією, лихоманкою, ураженням шкіри, кишечнику, легенів, лімфатичних вузлів і загибеллю хворих тварин.

Bacillus anthracis – велика грампозитивна паличка, що у зараженому організмі утворює капсулу. За несприятливих умов довкілля і доступі кисню перетворюється у надзвичайно стійки спори. Влітку у чорноземі при достатньо високій вологості спори можуть проростати, і мікроби починають розмножуватися. Вегетативна форма гине у трупі через 1-3 доби, при 55°С – через 15 хв, при кип’ятінні - 1-2хв. У грунті, гною, дубленій шкірі спори зберігаються десятки років. Вони дуже стійкі: пряме сонячне світло.

Більш сприйнятливі велика і дрібна рогата худоба, корови, коні, вівці, кози,рідше - свині. Малочутливі м'ясоїдні - лисиці, шакали, койоти, собаки, кішки та птиці. Не хворіють плазуни, земноводні, риби.

Джерела та резервуари збудника інфекції – хворі тварини. Після загибелі хворої тварини зараженими є всі органи і тканини. Грунт забруднений спорами збудників сибірки є небезпечним для худоби і людини й залишається резервуаром інфекції багато років.

Основний спосіб зараження - аліментарний через корм і воду; трансмісивний при наявності кровосисних комах (гедзі, мухи-жигалки, кліщі); аерогенний (частіше вівці при вдиханні пилу, що містить спори збудника).

Шляхи виділення збудника - з секретами і екскрементами (сеча, кал та інше).

Фактори передачі збудника - контаміновані спорами збудників сибірки об'єкти зовнішнього середовища (гній, підстилка, корми, приміщення, предмети догляду, сировину і продукти тваринництва, грунт). Найнебезпечніший фактор передачі - труп загиблої тварини.

Епідемічною особливістю сибірки є наявність так званих ґрунтових осередків інфекції – пасовиськ, забруднених спорами (як правило у місцях колишніх скотомогильників). Для цієї хвороби характерна чітка літньо-осіння сезонність, що зумовлено переважним інфікуванням тварин, а від них і людей.

Сибірка здатна передаватися лидині за допомогою 4 механізмів:

  1. контактно-рановий зараження людей шкірною формою, на яку припадає 95% випадків сибірки, відбувається у разі проникнення збудників через пошкоджену шкіру – при безпосередньому контакті з хворою твариною (під час догляду за нею, забою) чи сировиною від неї (при обробці м’яса, шкури, шерсті, кісток).
  2. аліментарний шлях у разі вживання свіжих молокопродуктів або недостатньо термічно обробленого м’яса, одержаних від хворої тварини.
  3. аерогенний – при вдиханні пилу зі спорами, зокрема під час роботи з шерстю тварин.
  4. Можливі також трансмісивні зараження при укусах мух-жигалок і ґедзів, які механічно переносять збудників від хворих тварин та їх трупів.

Клініка. Інкубаційний період триває 2 - 14 днів. Виділяють локалізовану і генералізовану форми сибірки. Починається гостро - озноб, температура до 40°С, кон’юнктивіт (сльозотеча, світлобоязнь) катаральні явища (чхання, нежить, хриплий голос), а також кашель з рідким, пінистим слизо-кровянистим харкотинням. Біль в грудній клітці, задишка, ціаноз, тахікардія (до 120-140 в хв.), знижується АТ і мокротиння стає желеподібним (малинове желе) Смерть через 2-3 дні на фоні набряку легень та ІТШ.

Найчастіше спостерігається локалізована (шкірна) форма з ураженням відкритих ділянок тіла - щік, повік, лоба, шиї, кисті, передпліччя. На місці проникнення збудника виникає щільна червоно-синюшна плямка, що швидко перетворюється у вузлик (папулу). Наростають відчуття печії і свербіння. Швидко за одну добу, папула перетворюється в пухирчик (везикулу), що заповнюється жовтою (потім кров’янистою) рідиною і тріскає. Внаслідок утворюється виразка з темно-коричневим дном, припухлими краями і кров’янистими виділеннями. По краях виразки утворюються вторинні (дочерні) пухирчики, за рахунок яких відбувається розширення виразки. Через 1-2 тижні у центрі виразки утворюється чорний, щільний струп, що нагадує вуглинку, оточений запальним багряно-синюшним валиком. Струп і навколишній набряк не болючі і не чутливі навіть до глибоких уколів голкою. Так формується карбункул діаметром до 8-10см, який не нагноюється. Дуже небезпечний набряк на губах, оскільки він може поширитись на гортань і спричинити асфіксію.

Діагностика. При розпізнаванні локалізованої форми сибірки слід враховувати дані епідеміологічного анамнезу (професію хворого, контакт з хворими тваринами або сировиною від них), наявність безболісного карбункула з обширним набряком і регіонарним лімфаденітом, загальнотоксичні прояви. Підтвердженням діагнозу є виділення культури збудника з вмісту везикули, випоту з-під струпа, при септичній формі - з харкотиння, блювотиння, калу, крові.

Лікування. При підозрі на сибірку хворий підлягає негайній госпіталізації в інфекційний відділ в окрему палату чи бокс. Лікування передбачає застосування антибіотиків і протисибіркового імуноглобуліну.

Профілактика.

1. Негайно повідомляти про всі випадки захворювання і загибелі тварин в ветеринарні установи.

2. Обов'язково запрошувати ветеринарного фахівця для проведення передзабійного огляду тварини.

3. Категорично забороняється самостійне поховання полеглих тварин.

4. Категорично забороняється вивезення (ввезення) за межі населеного пункту хворих тварин або заражених продуктів і сировини тваринного походження (при реєстрації випадків захворювання).
5. Категорично забороняється купувати продукти тваринного походження в місцях несанкціонованої торгівлі, без наявності ветеринарних супровідних документів.

6. При забої домашніх тварин, після проведення обов'язкового передзабійного огляду фахівцем ветеринарної медицини, необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту (гумові рукавички, халат).

7. При перших ознаках захворювання людини необхідно своєчасно звернутися за медичною допомогою.

У плани профілактичних заходів обов'язково включається щеплення сприйнятливих тварин вакцинами проти сибірки.

Працівників ферм, підприємств по переробці шерсті і шкіри, м'ясокомбінатів імунізують сибірковою живою вакциною. За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тижнів У випадку зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками протягом 5 днів або протисибірковим імуноглобуліном.

 

Переглядів: 43 | Додав: Dryn_ | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar